Одружившись на буковинці, виходець із Кавказу після поранення перебрався на Новоселиччину
В обласній клінічній лікарні провели складну реконструктивно-відновлювальну
операцію бійцю добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва. Його оперували з
приводу ліквідації колостоми та відновлення неперервності кишкового тракту.
Хірургічне втручання тривало майже три години. За словами завідувача
проктологічним відділенням лікарні Андрія
Бочарова, хоча проведена атовцю операція не є унікальною, зважаючи на його
важку бойову травму та осколки, яких іще чимало у нього в тілі, вона була більш
ризикованою й непередбачуваною, ніж зазвичай.
Важке поранення, внаслідок якого у молодого чоловіка був ледь не повністю
зрешечений кишківник та ушкоджені інші внутрішні органи, він отримав у бою за
село Катеринівку на Луганщині у травні 2015-го. Стікаючого кров’ю
«Алі» (таким
був на війні його позивний) привезли у госпіталь Попасної. Першими його тут
оперували… чернівецькі хірурги.
«На жаль, тих своїх рятівників достеменно не знаю, бо я був тоді ніякий,
пам’ятаю тільки, що одного з лікарів звали Саша», - пригадує боєць. Потім були
операції в Артемівську, у Дніпрі, а фінальною – шостою – через півтора року
після поранення, стала операція у Чернівцях. Оскільки вона пройшла вдало, після
зняття швів атовець поїхав додому – до Новоселиці.
На Буковині виходець із Кавказу Олексій Дирда (прізвище чоловік взяв
дружини, а ім’я адаптував під тутешнє для простоти спілкування) опинився
завдяки коханню. З буковинкою Анжелікою, яка працювала перекладачем з турецької
в одній солідній фірмі, він познайомився по роботі ще перед Майданом. Сам тоді
мешкав у Євпаторії, а воювати почав, каже, коли Крим зазнав агресії. Та позаяк
сили були нерівні та й очікуваного наказу про спротив окупанту так і не
надійшло, перебрався на материкову Україну і записався в добровольчий батальйон
імені Джохара Дудаєва, адже з кримською пропискою та обліком мобілізуватися до
ВСУ не вдалося. У складі батальйону воював з липня 2014 року.
Наразі Олексій вдома, у Новоселиці, відновлює здоров’я. Він дуже вдячний
хірургам обласної лікарні Івану Андронатію та Андрію Бочарову, а також
лікарю-волонтеру Миколі Рихліцькому, який, за словами його дружини Анжеліки,
став для «Алі» справжнім ангелом-охоронцем.
– У нас на Кавказі є таке поняття – адат. Адат – це зібрання неписаних
законів. Коли одна людина рятує життя іншій це адат, відтоді вони стають
рідними. За півтора року, які після поранення провів по госпіталях і лікарнях,
став кревником багатьох медиків, у тому числі – лікарів обласної лікарні з
Чернівців, – каже атовець.
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
